|
ПІЧНИК
Зима.
А поління не хоче горіти.
Забилася сажа. Трусить—не вміємо.
І жала розправили поліартрити,
І холод з щілин виповзає зміями.
Розпалюєм вкотре—й тікаємо в сіни;
Дим у кімнаті—хмарою...
Іду до сусіда: «Дядьку Максиме!
Рятуйте, сім'я без варива...»
Не вперше старому слабких виручати —
В житті скільки літ біля груб орудує!
Доводиться, бач, дуже холодно в хаті,
А треба ж боротись з простудою.
От дядько й береться за працю найтяжчу:
Цеглини ломком підважує
І лізе в той отвір, як звірові в пащу,
Рукою за темною сажею.
Злорадісні гальма з вогневого шляху,
Які б не були вони хитрими,
Зчищає пічник без огиди і страху
І геть їх виносить відрами.
Та ось він, приморений, стягує робу,
Гидкою забруднену сажею,
З долонь умиває липучу хворобу
І вкотре все зроблене зважує...
|
|
|
