|
ЧОМУ?
Дитинство наше мріє завше злетами,
Гаряча юність — подвигів пролог.
Та в дущах, що родилися поетами,
На жаль, нерідко проростає, мох.
Й сміливість є, й дає нам крила часто.
Й відвертість є у серці молодім.
Чого ж усі ми забуваєм, з часом,
Що за правдивість поважають дім?
Чому чинам поштиво уклоняємось,
Їх величати спішимо завжди,—
А прибиральниць прізвища не знаємо
І згадуєм лише вряди-годи?
Чому в піснях співаємо про вірність,
Про щире серце і красу душі,—
А привітати рідних — то надмірність,
Нам ніколи, все бігаєм мерщій...
Народжуємось всі ми щиросердними,
Віщаєм про гармонію в сурму,—
Та цвіль і бруд не помічаєм вперто ми,
Застої не порушуємо злетами,
Зі світла відступаємо в пітьму.
Чому?..
|
|
|
