|
ГІРКИЙ МЕД
Я римував ще змалку вірші,
А хтось хвалив: «Та ти ж — поет!»
Я ті слова сприймав як віщі,
Як найсолодший майський мед.
А потім роки розказали,
Що не вгадав я наперед.
Коли пройшов доріг немало,
Пізнав біди і серця шквали —
З моїх очей полуда спала,
Життя в поета ой не мед...
|
|
|