|
ЗРАДА
Колишньому знайомому після того, як він зірвав
національного значка з лацкана піджака депутата
Владникам високим на догоду
Ти спішив за вимогами дня,
Й став рабом посади, грошей, моди,
Й мову, душу батьківського роду,
На нерідні звуки проміняв.
Рідну мову ти давно полишив,
Щоби керівною форсонуть,
І не зрозумів вини й пізніше,
Бо назад не прагнеш повернуть.
І тепер, кар'єрі власній рада,
Не тремтить в неспокої душа,
Й совість не кричить тобі про зраду,
Й серце заболіть не поспіша.
Хитра кон'юнктура тебе кличе.
Може, й слово полюбив би знов,
Та до влади мова інша ближче,
Й платять більше,— от і вся любов.
Як в артиста у найгіршій ролі,
Твоя маска не вбача гріха...
Не печуть тебе народні болі,
І продажна вірність не зітха.
Знай же: не простить земля провину,
Хай твоя спокута й не гука.
Загубив ти право бути сином
Вічної своєї Батьківщини,
Коли навіть символ України Потяглась
зірвать твоя рука.
Нагадав би я слова бентежні,
Але ж ти забудеш все одно...
Жаль таких, хто сам себе обмежив, Від народу
відділив давно.
|
|
|
