|
ПРИСПАНА ДУША
Ти під ношею непомірною
Скільки років потів, догоджав...
Нині істиною неймовірною
Налякалась слухняна душа.
То була не проста собі мода —
Правив духом «найвищий» закон...
І для тебе, й для всього народу
Секретар був — немов фараон.
Ти й ішов його шляхом покрученим,
Жив партійними «а» і «я»,—
Й за подачки до влади приручена
Опинилась натура твоя.
Так було. Й хоч життєві ті віхоли,
Наче смерчі, ще не відгули,
Ми ту напасть і страх переїхали,
Іншим шляхом себе повели.
Ти ж засидівся, бачу, в кубельці:
Кидать жаль і добро, і тепло...
Присмиріле, приручене серце
Сталіністським жирком проросло.
|
|
|
