|
КЛЯТВА
Україні, як матері, вірю
І з дитинства на тому стою.
Пам'ятаю, що час перевірить
Правду вчинків і вірність мою.
Чесно вів я життя свого повість.
У захмаренім вирі подій
Мені сонцем була її совість,
А підтримкою — крила надій.
Честь її мені буде суддею,
Перед кривдою я не схилюсь,
Розпрямляюся знову душею,
Україні ув очі дивлюсь.
Я не раз уже навчений болем.
Чорний страх не злякає мене,
Не зламає ні сили, ні волі
І моєї душі не пригне.
І, як ратник, у герці несхитний,
Захищав свою Київську Русь,—
Україні, як, матері рідній,
Я в несхитності духу клянусь.
|
|
|
