|
ОЧІ СИРІТ
Очі сиріт. Міліони. Наче зорі...
Сіре небо. Чорний обрій. І червоний...
Скільки тат. І скільки мам. І скільки горя...
Білий сніг. Пекучий сніг. Колимські гони...
Кривда б'є. Життя зникають. Як пилинки.
Десь серця взялись байдужістю, як льодом.
Десять років. Десять кроків. І — до стінки...
А «без права листування» — буде згодом.
Варта — змії. Страх — пітьмою. Крові — ріки.
Всім — тортури. Всіх — в непам'ять. Всіх — до ями.
Біль дорослий. Біль дитячий. Правди крики.
Де ви, тато? Де ти, брате? Де ви, мамо?
Кажуть люди, всі пішли услід за татом.
Ми — не вірим. Сталін — добрий...
Це — неправда!
Палахкочуть смутні очі-зоренята.
Від портрета, ждуть від Сталіна поради...
|
|
|
