|
„ЄЖОВСЬКІ” РУКАВИЦІ
Гримкоче часу колісниця,
Летить неспинно у майбуть.
А про «ежовські» рукавиці
Ніколи людям не забуть.
Це їхня підлість І сваволя
Не зігрівали, а пекли,
Серця й невинні людські долі
До крові кігтями кололи
Й на страту змучених вели.
Тепер таке і не присниться
Ні рядовим, ні керівним —
Страшніш вогню, міцніше криці
Цупкі верховні рукавиці
Душили затиском міцним.
Коли ж супроти них вставали
Бійці, до правди не глухі,—
Вони, мов зашморги із сталі,
Всіх волелюбців затискали
За неіснуючі гріхи.
Пролине часу колісниця,
Прийде оновлена майбуть,
А про «єжовські» рукавиці
Ніколи людям не забуть...
* * *
В шахтарській виробничій колотнечі,
В забої, на передньому краю,
В старого майстра опустились плечі —
Згоріло раптом серце, як в бою.
А нагорі, серед гулкої зали,
Палкий оповідач за душу брав —
Полум'янів, відколи його знали,
Та тільки до останку не згорав.
Бува на світі різна полум'яність:
Живі троянди швидко одцвітуть,
Подовгу паперові лиш не в'януть —
Палають, та за душу не беруть.
|
|
|
