|
ПІЗНІЙ ЦВІТ
Стара, похила, громом бита,
Черешня у яру росла,
Немовби спала ціле літо —
І раптом густо зацвіла.
Здіймає звеселілі віти,
Суцвіття тягне до небес,
Немов дарує сонцю квіти,
Неначе дух її воскрес.
Стоїть, весняним платтям білим
Дивує вересневий світ:
В садках вже яблуні вродили,
А в неї, бач, ще тільки цвіт...
|
|
|
