Зміст

Гірка правда
Зарубини на серці
А правда точно все запише
Важка біографія
На звалищі
В білих далях снігів
Ні хрестів, ні беріз...
Хліборобська балада
Землі
Приспана душа
І честь, і суд...
А лист летить...
Слово про невидимий вогонь
Клятва
Василь симоненко
Одурманеному землякові
Очі сиріт
Сива пам'ять землі
Павуки на портреті
Гіркий мед
Вихор
Спокута
Чому?
Був час такий...
Порубані сади
Міць
Осіння гроза
Зрада
Верхолаз
Розп'яття любові
Солдатські вдови
Щепа
Пізній цвіт
Не знаю
Старий сніг
Біля карти 1939 року
Зізнання колгоспного ветерана
Згадалось
Гіркі сонети
"Єжовські" рукавиці
Наснилось
Біль

Гомін степу
Гомін степу
Річка Оар
Скіф у бою
Скіфська ружа
Донецькі октави
Кардіограма
На Звенигорі
Пічник
Фарватер
Коло
Солом'яник на городі
Відлига у грудні
Магічні струни
Ліс на Великдень
Надії
Ненаписаним віршам
Читаю Стаффа
Золоте сідельце
Трирядка
Братові, загиблому на війні
День Перемоги
Диптих про давнє
Похорон ветерана
До глибини
Перевесло
Теплоелектроцентраль
На буряках
Балада про коня
Щастя
Пигінечь на дорозі
Притча про солодке і солоне
Україні
Кобзарева криниця
Рід
Весняний грім
Ранні думи
Звенигородський дзвін
Народицький реквієм
І вийде все на правду
Материк вічності
На варті в меморіалі пам'яті
Тиранове відлиння

Болючі шрами
«О, як набридла вже відсталість!»
Номенклатурникові
Поема про страх
Невишита сорочка
Балада про дружбу і зраду

Калинові брості
Дружині
Доні
Верби
Калинова казка
Яблуневий етюд
Біля водоймища
На землі Тараса Шевченка
Рідні назви
Доля
Осінній диптих
Українська мова
Гуси-лебеді
Вершник
Вечір
Про пісню
Проводи
Недільник у сквері
Карпатський етюд
На весіллі
Льодохід



НА ЗВАЛИЩІ

Тут, мов на згарищі, панує жах і бруд.
Тут мотлох шкірить заржавілі зуби,
Непотребом лежить металобрухт —
Бездарних вчинків пережими грубі.

Болючий спомин очі їсть, як дим.
Пече всесвітній сором людям рани.
Тут пам'ятник звалився не один
Зарозумілим владникам-тиранам.

Не дивно, що сюди, у царство зле
Розрухи, безнадії і безладдя,
Повержений, упав бетонний лев —
Всесвітній символ утиску і влади.
Без загребущих лап, одбитий хвіст.
Так ось чого прийняв нахабу смітник!
Затих навіки давній терорист,
На звалиську, як і в житті, самітний.
Стривайте! Не самітний він лежить:
У пазурах кона ягнятко глупе,
Не може лева кинути й на мить,
Хоч сам хижак давно зробився трупом.
Історія з катів знімає грим,
Але, на жаль, ще є ягнята-жертви:
Вони у раболіпстві боязкім
Не покидають левів навіть мертвих...

1960 р.

Hosted by uCoz