Зміст

Гірка правда
Зарубини на серці
А правда точно все запише
Важка біографія
На звалищі
В білих далях снігів
Ні хрестів, ні беріз...
Хліборобська балада
Землі
Приспана душа
І честь, і суд...
А лист летить...
Слово про невидимий вогонь
Клятва
Василь симоненко
Одурманеному землякові
Очі сиріт
Сива пам'ять землі
Павуки на портреті
Гіркий мед
Вихор
Спокута
Чому?
Був час такий...
Порубані сади
Міць
Осіння гроза
Зрада
Верхолаз
Розп'яття любові
Солдатські вдови
Щепа
Пізній цвіт
Не знаю
Старий сніг
Біля карти 1939 року
Зізнання колгоспного ветерана
Згадалось
Гіркі сонети
"Єжовські" рукавиці
Наснилось
Біль

Гомін степу
Гомін степу
Річка Оар
Скіф у бою
Скіфська ружа
Донецькі октави
Кардіограма
На Звенигорі
Пічник
Фарватер
Коло
Солом'яник на городі
Відлига у грудні
Магічні струни
Ліс на Великдень
Надії
Ненаписаним віршам
Читаю Стаффа
Золоте сідельце
Трирядка
Братові, загиблому на війні
День Перемоги
Диптих про давнє
Похорон ветерана
До глибини
Перевесло
Теплоелектроцентраль
На буряках
Балада про коня
Щастя
Пигінечь на дорозі
Притча про солодке і солоне
Україні
Кобзарева криниця
Рід
Весняний грім
Ранні думи
Звенигородський дзвін
Народицький реквієм
І вийде все на правду
Материк вічності
На варті в меморіалі пам'яті
Тиранове відлиння

Болючі шрами
«О, як набридла вже відсталість!»
Номенклатурникові
Поема про страх
Невишита сорочка
Балада про дружбу і зраду

Калинові брості
Дружині
Доні
Верби
Калинова казка
Яблуневий етюд
Біля водоймища
На землі Тараса Шевченка
Рідні назви
Доля
Осінній диптих
Українська мова
Гуси-лебеді
Вершник
Вечір
Про пісню
Проводи
Недільник у сквері
Карпатський етюд
На весіллі
Льодохід



ХЛІБОРОБСЬКА БАЛАДА

Колгоспник Голуб П. Д. під час боїв за Відень
в 1945 році сам дві доби захищав міст через Дунай.
Звання Героя Радянського Союзу не одержав, бо його
батько став жертвою необгрунтованих звинувачень
і був репресований у 1937 році.



О, яц любили дядька зелені пшениці!
О, як леміш корився його міцній руці!
А він любив усмішку на дружньому лиці
І не терпів ніяких набоїв та свинців...
Сердиті свої хвилі спини скоріш, Дунай,
Хай голубіють ниви і гони з краю в край.
Орач прийшов не з плугом. Як буть йому,
порай, Коли гуляє лугом смертельний вогнеграй.
Він з кулеметом виплив до мосту у човні.
Його прикрили вирви в холодній низині,
Де моторошно виють снаряди навісні...
А десь чекають жінка та діти —
по війні...
А ще — папір нечесний, зловтішний,
мов батіг,
Болючим вічним шрамом на долю дядька ліг,
Закрив шляхи бідою, немов колючий сніг,
І не пустив героя до слави на поріг.
Давно відшаленіли розплавлені свинці,
Давно сльоза скотилась солдатська по щоці...
І знову плуг співає в пораненій руці,
І дядька знов голублять зелені пшениці...

Hosted by uCoz