|
БІЛЯ КАРТИ 1939 РОКУ
До влади потяг, мабуть, споконвічний...
Лоскоче нерви. Як азартна гра.
А в них був потяг майже наркотичний:
Позбавити,— як щось буденне, звичне,—
Життя держави — жестом «історичним»,
Життя народів — розчерком пера.
Не мучили їх болі хліборобів.
Лиш слава світом владників вела.
Як чорний шрам на грудях у Європи,
Сівба властолюбивої хвороби
Й сьогодні метастазами зросла.
Безмовний свідок.
Європейська карта.
Від владаревих пер страшні сліди.
Лиш змах руки тирана й розпис ката —
І став секретний задум супостатів
Початком всепланетної біди.
Два підписи на карті перед нами
Із давнини провиною горять.
У пам'яті зітха трагічна драма.
На місці ран лишились тільки шрами.
А як болять сьогодні! Як болять...
Ще є й тепер. Такі жі категоричні.
Для них народні болі — наче гра.
Вони ж, гравці, підступні, деспотичні,
Забули, що життя у них — не вічне
І що народна пам'ять не вмира,
|
|
|
