|
МІЦЬ
Всі пальці разом — руки, ніби криця.
У єдності — і сила на віки.
Не хочу буть відставленим мізинцем,
Що відійшов безсило від руки.
Без одного бійця — не та команда.
А без мізинця — вже не той кулак.
Не залишуся осторонь громади,
Бо я — громада, а не одинак.
* * *
О гласносте!
Небес життя зірнице!
Як палко ти над горизонтом зблисла...
Як вчасно ти до нас крізь тьму навислу
Вернулася сіянням білолицим!
З тих пір, як звершив підлий вчинок Каїн,
Як Авель мріяв про шляхи крізь терни,—
Ще не було в віках таких повернень,
Ще не було в світах таких осяянь.
А ти, як чарівниця в небогоні,
Промінням щирим всіх до себе кличеш —
І линуть душі з грунтів бунтівничих,
Й гартується за тебе оборона.
О вірнице надій злотоволосих,
Комусь колюча, а для когось люба,
Освітлюєш й народження, і згубу,
Правдивості дочка гучноголоса!
|
|
|
