¬атут≥не     ¬атут≥не Ч м≥сто районного п≥дпор¤дкуванн¤, центр м≥ськоњ –ади. –озташоване за 12 км в≥д райцентру. Ќа околиц≥ м≥ста Ч зал≥знична станц≥¤ Ѕогачеве. Ќаселенн¤ Ч 15,4 тис. чолов≥к. ћ≥сто виросло в зв'¤зку з освоЇнн¤м ёрк≥вського буровуг≥льного родовища поблизу села ёрк≥вки. ўе в к≥нц≥ XIX ст. жител≥ с≥л, розташованих навколо ёрк≥вського родовища, звернули увагу на Ђземлю, що горитьї. јле пом≥щики не зац≥кавлен≥ були освоювати земельн≥ надра. “≥льки за час≥в –ад¤нськоњ влади стало можливим поставити на службу народов≥ багат≥ запаси ц≥нного палива. ” червн≥ 1930 року на м≥сце цього родовища вперше прибули геологорозв≥дники. Ќа XI «венигородському районному з'њзд≥ –ад 7 лютого 1931 року вони допов≥ли, що тут знайдено велик≥ запаси бурого вуг≥лл¤. Ќа к≥нець року на м≥сц≥ родовища збудували три невелик≥ шахти ≥ запланували в наступному роц≥ видобути 80 тис. тонн палива. ѕри переважаюч≥й ручн≥й прац≥, нестач≥ електроенерг≥њ, в≥дсутност≥ кр≥пильного л≥соматер≥алу це було важке завданн¤. ƒл¤ усп≥шного його виконанн¤ додатково збудували в≥дкритий кар'Їр, ¤кий забезпечував «ќ проц. плану видобутку, спорудили електростанц≥ю потужн≥стю 1500 квт, забезпечили буд≥вельник≥в ≥ шах- тар≥в гуртожитком. Ќайважч≥ д≥л¤нки виробництва очолили комсомольц≥. ¬они були добрим при- кладом трудового героњзму. ƒолаючи труднощ≥, комсомольсько-молод≥жна бригада в.склад≥ ‘. Ўестопалова, —.  остенка, ќ. ќчерет¤ного та ≥нших швидко ввела шахту в д≥ю, перевиконавши план першого кварталу 1932 року на 200 тонн. ѕоступово до басейну родовища почали прињжджати жител≥ навколишн≥х с≥л, роб≥тники з ≥нших м≥ст крањни. –озм≥щувалис¤ в тимчасово обладнаних гуртожитках, наметах. ¬с≥ гор≥ли бажанн¤м ¤кнайшвидше розпочати буд≥вництво нових шахт. “а з початком ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни довелос¤ припинити освоЇнн¤ ёрк≥вського басейну. ¬се, що встигли тут спорудити, фашистськ≥ загарбники повн≥стю зруйнували. «разу ж п≥сл¤ перемоги над ворогом, було розпочато в≥дбудову старих та спо- рудженн¤ нових шахт. ” листопад≥ 1945 року –ада ћ≥н≥стр≥в —–—– видала постанову про буд≥вництво комплексу промислових п≥дприЇмств дл¤ видобуванн¤ ≥ перероб- ленн¤ бурого вуг≥лл¤ ёрк≥вського басейну. ћ≥н≥стерство паливноњ промисловост≥ —–—–, включивши ц≥ поклади до своЇњ мереж≥, 1946 року над≥слало в район басейну буд≥вельн≥ й техн≥чн≥ кадри. « буд≥вництва комплексу п≥дприЇмств дл¤ видобуванн¤ ≥ переробленн¤ бурого вуг≥лл¤ й розпочинаЇтьс¤ б≥ограф≥¤ м≥ста. Ќа пустир≥, в степов≥й долин≥, через ¤ку прот≥кала р≥чка Ўполка Ч притока √нилого “≥кичу, м≥ж Ўполкою та колись глухим полустанком Ѕогачевим, де зам≥сть вокзалу сто¤в старий розбитий вагон, 1946 року закладено перший кам≥нь нового м≥ста. ѕершими на необТ¤ту землю знову прийшли буд≥вельники. ƒо початку березн¤ 1946 року вони створили 10 бригад, ¤к≥ зробили розбивку площ≥ дл¤ спорудженн¤ трьох гуртожитк≥в на 225 чолов≥к. ќдночасно розгорнулас¤ п≥дготовка до встанов- ленн¤ дизельноњ електростанц≥њ, п≥д'њзних кол≥й. « р≥зних к≥нц≥в крањни прибували роб≥тники. ¬ умовах п≥сл¤воЇнноњ в≥дбудови народного господарства не вистачало бу- д≥вельних матер≥ал≥в, що завозилис¤ сюди. “ому було вир≥шено виробл¤ти ѓх на м≥сц≥. “ак, у травн≥ випалили 100 тис. штук цегли з м≥сцевоњ сировини. ÷е допомогло достроково ввести в д≥ю деревообробний комб≥нат. Ѕригаду тесл¤р≥в очолював ћ. ј.  осенко, ¤кий разом з своњми товаришами першим прибув на буд≥вництво. …ого прац¤ в≥дзначена багатьма почесними грамотами, прем≥¤ми, в≥н одним ≥з перших серед буд≥вельник≥в нагороджений знаком Ђ¬≥дм≥нник соц≥ал≥стичного змаганн¤ї. 1946 року в≥дбудували шахту, що до в≥йни носила назву Ђќкт¤бринаї, а наступ- ного року прибула техн≥ка дл¤ видобуванн¤ вуг≥лл¤, ¤ку потр≥бно було ¤кнайшвид- ше ввести в д≥ю. ƒемоб≥л≥зован≥ воњни ≥ г≥рники, що прибули з шахт ƒонбасу, “квар- чел≥ та ≥нших м≥сць крањни, пройн¤т≥ почутт¤м дружби ≥ взаЇмодопомоги, ви¤вл¤ли приклади самов≥дданоњ прац≥. ƒл¤ зм≥цненн¤ парт≥йноњ орган≥зац≥њ новобудови у грудн≥ 1947 року ÷ентраль- ний ком≥тет ¬ ѕ(б) над≥слав парторгом ѕ. ћ. ’ачатур'¤нц¤. ƒемоб≥л≥зований майор-танк≥ст з братньоњ ¬≥рмен≥њ, в≥н добре знав шахтарську справу ≥ був зд≥бним орган≥затором. ѕарт≥йна орган≥зац≥¤, ¤ку очолив ѕ. ћ. ’ачатур'¤нц, нал≥чувала тод≥ лише 37 член≥в парт≥њ. ѕ≥сл¤ введенн¤ в д≥ю шахти весною 1947 року розпочато освоЇнн¤ ёрк≥вського вуг≥льного розр≥зу дл¤ видобуванн¤ вуг≥лл¤ в≥дкритим способом. ” першу чергу монту- валис¤ машини дл¤ зн¤тт¤ грунту з шар≥в вуг≥лл¤. “ак був змонтований ≤ пу- щений в д≥ю екскаватор Ђћенкї. ћайже три роки йшов монтаж транспортно-в≥дваль- ного моста. ÷¤ ун≥кальна споруда вагою 8 тис. тонн, висотою 82 метри, з розмахом Ђкрилї дл¤ зн¤тт¤ породи на 335 метр≥в здатна була зам≥нити працю к≥лькох тис¤ч землекоп≥в. ” грудн≥ 1953 року, зн¤вши 45-метрову товщу земл≥, г≥рники розкрили поклади бурого вуг≥лл¤ шаром до 12 метр≥в. —пресоване в земл≥ Ђчорне золотої чер- пали ковшами ≥ навантажували у вагони електропоњзд≥в добувними екскаваторами. “ранспортно-в≥двальний м≥ст обслуговувало 40 прац≥вник≥в.  ерував роботами кому- н≥ст, ≥нженер ќ. ≤. Ћук≤н. «а ум≥ле кер≥вництво мостовиками та безпереб≥йну роботу споруди в≥н був нагороджений орденом „ервоного ѕрапора. ” процес≥ освоЇнн¤ ёрк≥вського басейну з'¤вилос¤ роб≥тниче поселенн¤, ¤ке стали називати ЂЎахтинськеї. ¬оно було п≥дпор¤дковане ёрк≥вськ≥й с≥льськ≥й –ад≥. ”казом ѕреаид≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—– в≥д 19 кв≥тн¤ 1949 року територ≥ю новобудови перетворено в селище м≥ського типу, ≥ названо ≥м'¤м видатного рад¤н- ського полководц¤ √еро¤ –ад¤нського —оюзу генерала ћ. ‘. ¬атут≤на, п≥д коман- дуванн¤м ¤кого в≥йська 1-го ”крањнського фронту п≥д час ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни брали участь в ≤сторичн≥й  орсунь-Ўевченк≥вськ≥й битв≥ ≥ визволили в≥д фашист- ських окупант≥в Ўевченк≥в край. ” травн≥ 1949 року ёрк≥вська с≥льська –ада ≥ трест Ђёрк≥ввуглерозр≥збудї передали селищн≥й –ад≥ 23,5 га земл≥, вже зайн¤тоњ ≥ндив≥дуальним житловим буд≥вництвом, зд≥йсненим у 1946Ч1948 роках. “од≥ й; ÷  Ћ —ћ” оголосив ¬атутiне ударною будовою. «а комсомольськими пут≥вками на буд≥вництво прибули юнаки ≥ д≥вчата з р≥зних областей ”крањни. “≥льки ∆итомирський обком Ћ —ћ” над≥слав на новобудову понад 300 молодих енту- з≥аст≥в. «а р≥шенн¤м  ињвського обкому комсомолу (до 1954 року це була територ≥¤  ињвськоњ област≥) з комсомольц≥в, що прињхали до ёрк≥вського басейну, створено об'Їднану комсомольську орган≥зац≥ю, ¤ка нал≥чувала понад тис¤чу комсомольц≥в. ѕарт≥йна ≥ комсомольська орган≥зац≥њ разом з селищною –адою розгортали широке буд≥вництво та дбали про благоустр≥й ¬атут≥ного. ƒл¤ виконанн¤ роб≥т було створено чотири буд≥вельно-монтажних управл≥нн¤: перше провадило ро- боти щодо введенн¤ в д≥ю ёрк≥вського вуглерозр≥зу Ч основного видобувника ≥ постачальника палива, друге закладало основи майбутнього м≥ста, третЇ буду- вало брикетну фабрику, четвертеЧелектростанц≥ю. ¬ останньому роц≥ четвертоњ п'¤тир≥чки став до ладу цегельний завод, розпочато спорудженн¤ брикетноњ фабрики та електростанц≥њ, ¤к≥ повинн≥ були вступити в д≥ю одночасно. «авершилос¤ буд≥в- ництво перших ¤сел та дит¤чого садка дл¤ мал¤т. Ќа п≥вденн≥й околиц≥ м≥ста збуду- вали нове прим≥щенн¤ дл¤ середньоњ школи. ” травн≥ 1952 року селище ¬атут≥не в≥днесено до категор≥њ м≥ст районного п≥д- пор¤дкуванн¤, а селищна –ада перетворена в м≥ську. «г≥дно з генеральним планом, розробленим ’арк≥вською ф≥л≥Їю Ђƒ≥пром≥стї ƒержбуду ”–—–, житлове буд≥вни- цтво набрало великого розмаху. «а рокип'¤тоњ п'¤тир≥чки в м≥ст≥ споруджено понад 200 житлових будинк≥в з просторими, добре влаштованими дво- ≥ трик≥мнатними квар- тирами, 26 продовольчих магазин≥в, пол≥кл≥н≥ку, банно-пральний комб≥нат. –уками молодих ватут≥нц≥в насаджено парк, ¤кий п≥зн≥ше д≥став назву  омсомольського. Ќа м≥сц≥ старого вагону вир≥с побудований 1955 року зал≥зничний вокзал, з про- сторими залами дл¤ пасажир≥в, рестораном та необх≥дними допом≥жними прим≥щен- н¤ми.  ожного дн¤ не менш ¤к 7 маршрутами в р≥зн≥ к≥нц≥ крањни в≥дправл¤ютьс¤ еше- лони з паливом та буд≥вельними матер≥алами з ¬атут≤ного. ∆меринка Ч „еркаси, ƒонецькЧЋьв≥в, —≥мферополь Ч Ћьв≥в, ÷в≥ткове Ч “альне Ч у таких напр¤мках курсують пасажирськ≥ поњзди через Ѕогачеве.   Ќа початку 60-х рок≥в понад тис¤чу школ¤р≥в в≥дв≥дували 2 початков≥ та 2 середн≥ загальноосв≥тн≥ школи, працювали також середн¤ школа роб≥тничоњ молод≥, веч≥рн¤ ф≥л≥¤ ≤рп≥нського ≥ндустр≥ального техн≥куму й школа механ≥зац≥њ с≥льського господарства. ƒ≥¤ли 2 б≥бл≥отеки дл¤ дорослих ≥ юнацтва. ¬ центр≥ м≥ста споруджено палац культури ≥з залом на 450 м≥сць, к≥мнатами дл¤ роботи гуртк≥в художньоњ самод≥¤льност≥. –≥шенн¤м м≥ськоњ –ади в жовтн≥ 1952 року палацу культури присвоЇно ≥м'¤ ¬. ≤. Ћен≥на. ƒл¤ любител≥в спорту побудовано стад≥он ЂЎахтарї з впор¤дкованими майданчиками. « кожним роком зростали потужн≥сть п≥дприЇмств м≥ста та к≥льк≥сть виробленоњ ними продукц≥њ. 1951 року закладено фундамент ёрк≥вськоњ “≈÷, а 2 червн¤ 1952 року колектив теплоелектроцентрал≥ в≥дзначив перемогу; агрегат першоњ черги дав електричний струм. …ого одержали жител≥ ¬атут≥ного ≥ «венигородки. Ќаступ- ного року до ладу стала друга черга станц≥њ потужн≥стю 24 тис. квт, св≥тло прийшло до с≥л ёрк≥вки, —тец≥вки, —каливатки, у м≥сто Ўполу.  олектив ё“≈÷ багато уваги прид≥л¤Ї впровадженню передових метод≥в виробництва, обм≥ну досв≥дом новатор≥в. ƒл¤ запозиченн¤ техн≥чних новинок спе- ц≥ал≥сти вињжджають на електростанц≥њ до ћоскви, Ћен≥нграда, „ерн≥гова. ѕередова техн≥чна думка дала можлив≥сть застосувати на станц≥њ багерн≥ насоси дл¤ транспор- туванн¤ золи з-п≥д котл≥в, а це в свою чергу заощадило багато тепловоњ енерг≥њ при використанн≥ конденсату, що його повертають споживач≥ пару. «авд¤ки ц≥й тех- н≥чн≥й установц≥, над впровадженн¤м ¤коњ наполегливо працював головний ≥нже- нер ≤. ≤. ћихайлов, електростанц≥¤ пост≥йно даЇ понад план 24 тис. крб. р≥чноњ економ≥њ. ƒо 1960 року ё“≈÷ забезпечувала електроенерг≥Їю три райони област≥: «ве- нигородський,  атериноп≥льський ≤ Ўпол¤нський-  оли над≥йшла енерг≥¤ з  ремен- чуцькоњ √≈—, ё“≈÷ стала працювати паралельно з нею, можлив≥сть електриф≥кац≥њ населених пункт≥в значно зросла. « часу введенн¤ в експлуатац≥ю ё“≈÷ до 1971 року вироблено понад 2,0 млрд. квт.-год. електроенерг≥њ та зекономлено б≥льше- 500 тонн умовного палива. ” п≥вн≥чн≥й частин≥ м≥ста побудовано цегельний завод потужн≥стю 56млн. штук цегли на р≥к. 1967 роц≥ введено в д≥ю м'¤сокомб≥нат. ¬иробнича потужн≥сть його Ч 60 тонн м'¤са ≥ 7 тонн ковбасних вироб≥в на добу. Ќа комб≥нат≥ працюють: база передзаб≥й- ного утриманн¤ тварин, завод первинного переробленн¤ сировини, ковбасний цех, потужн≥ холодильн≥ установки. —юди доставл¤ють худобу колгоспи ≥ радгоспи восьми навколишн≥х район≥в. ѕродукц≥¤ комб≥нату в≥дправл¤Їтьс¤ до ћоскви, ’аркова,  ривого –огу та ≥нших м≥ст крањни. ” м≥ст≥ д≥Ї хл≥бокомб≥нат.÷ентральна вулиц¤ м. ¬атут≥ного. 1969 р. ¬атут≥не Ч добре впор¤дковане, красиве м≥сто. « 1964 року тут ведетьс¤ забу- дова нових квартал≥в п'¤типоверховими житловими будинками. ѕлануванн¤ м≥ста пр¤- мокутне, з широкими вулиц¤ми ≥ тротуарами. ¬с≥ вони заасфальтован≥ та обсаджен≥ стрункими липами ≥ каштанами. ”вечер≥ м≥сто осв≥тлюють лампи денного св≥тла. Ќа правому берез≥ р≥чки Ўполки розр≥сс¤  омсомольський парк, продовженн¤ йогоЧ чудове озеро, ¤ке розкинулос¤ на 80 гектарах. «усилл¤м ватут≥нц≥в водоймище пере- творено в улюблене м≥сце в≥дпочинку. ¬≥д парку береги забетоновано, на правому берез≥ обладнано парк з водною станц≥Їю, на протилежному розташовано ре- трансл¤ц≥йний телев≥з≥йний центр. Ќа п≥вденно-зах≥дн≥й околиц≥ м≥ста роб≥тники вуг≥льного розр≥зу насадили новий парк, ¤кий нал≥чуЇ 14 тис. дерев ≥ декоративних кущ≥в. ¬атут≥не зв¤зане з ус≥ма селами району автобусним сполученн¤м. ѕри вњзд≥ до м≥ставстановлено мемор≥альний кам≥нь на честь воњнтв 53-њ јрм≥њ 1-го ”крањнського фронту, ¤к≥ визволили «венигородський район в≥д н≥мецько-фа- шистських загарбник≥в. Ќа привокзальн≥й площ≥ в дн≥ св¤ткуванн¤ 20-р≥чч¤ ѕере- моги над фашизмом в≥дкрито пам'¤тник генералу арм≥њ √ерою –ад¤нського —оюзу ћ. ‘. ¬атут≥ну.   ƒо послуг труд¤щих широка мережа торговельних ≥ побутових заклад≥в, п≥д- приЇмств громадського харчуванн¤. ћ≥сто маЇ ун≥вермаг, 33 магазини, ресторан, кафе, 14 њдалень. ” 1971 роц≥ товарооб≥г становив 10 млн. крб., або у 1,«раза б≥ль- ше, н≥ж у 1965 роц≥. Ўвидко зростаЇ служба побуту. ” 1969Ч1971 рр. обс¤г послуг населенню, ¤к≥ виконав комб≥нат побутового обслуговуванн¤, зб≥льшивс¤ в пор≥вн¤н- н≥ з 1965 роком у два рази. ” власному користуванн≥ жител≥в близько 200 легкових автомоб≥л≥в, понад 500 мотоцикл≥в; майже в кожн≥й квартир≥ Ї телев≥зор, холодиль- ник, пральна машина. ƒобре налагоджено медичне обслуговуванн¤ населенн¤. ћ≥сто маЇ чотириповер- хову л≥карню на 150 л≥жок, з терапевтичним, х≥рург≥чним, акушерсько-г≥неколог≥ч- ним, дит¤чим та ≥нфекц≥йним в≥дд≥ленн¤ми. Ќаселенн¤ обслуговують 50 л≥кар≥в та понад 130 прац≥вник≥в ≥з середньою медичною осв≥тою. ƒ≥ють протитуберкульозний диспансер та санеп≥дстанц≥¤. Ќа вс≥х промислових п≥дприЇмствах Ї медпункти. « 1971 року в м≥ст≥ працювало три середн≥, одна восьмир≥чна школи, навчалос¤ понад 3 тис. учн≥в. ћолодь, ¤ка не маЇ середньоњ осв≥ти, набуваЇ знань у веч≥рн≥й школ≥.  р≥м загальноосв≥тн≥х, тут е медичне училище, веч≥рн¤ ф≥л≥¤ √рп≥нського ≥ндустр≥ального техн≥куму, де готують г≥рничих електромехан≥к≥в ≥ механ≥к≥в дл¤ розробки вуг≥льних родовищ в≥дкритим способом. ” 1967 роц≥ в≥дкрито профес≥йно- техн≥чне училище, ¤ке випускаЇ буд≥вельник≥в широкого проф≥лю. ” навчальних закладах працюЇ 300 викладач≥в. ƒл¤ музичного вихованн¤ д≥тей в≥дкрито спец≥- альну семир≥чну школу. “руд¤щ≥ ¬атут≥ного в≥дв≥дують палац культури ≥м. Ћен≥на, б≥бл≥отеки, широко- екранний к≥нотеатр ≥з залом на 600 м≥сць. ѕри палац≥ працюють ун≥верситет куль- тури, гуртки художньоњ самод≥¤льност≥. ћ≥сцевий драматичний колектив, у репер- туар≥ ¤кого класичн≥ та сучасн≥ п'Їси, здобув заслужену шану серед ватут≥нц≥в.  о- лектив ансамблю п≥сн≥ й танцю Ч лауреат ¬сеукрањнського огл¤ду художньоњ само- д≥¤льност≥ в юв≥лейному 1967 роц≥, нагороджений бронзовою медаллю. Ќа сцен≥ палацу культури виступають профес≥йн≥ творч≥ колективи з „еркас,  иЇва, ћоскви.   ќ. ‘. «ањка , 1976р.